Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2014 року Справа № 916/938/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Малетича М.М.

суддів Мамонтової О.М.

Кривди Д.С.

За участю представників сторін:

від позивача Мишко О.В. (дов. від 13.07.14р. № 3002)

від відповідача Перейма Д.О. (дов. від 25.12.13р. № 133)

розглянувши касаційну скаргу ДП "Іллічівський морський торговельний порт" на рішення господарського суду Одеської області від 20.06.14р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.14р.

у справі № 916/938/14

за позовом ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України", м. Іллічівськ

до ДП "Іллічівський морський торговельний порт", м. Іллічівськ

про стягнення 528351,27 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.14р. у справі № 916/938/14 (суддя Власова С.Г.) позов задоволено, з відповідача на користь позивача стягнуто 528351,27 грн.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.14р. (головуючий Колоколов С.І., судді Разюк Г.П., Петров М.С.) вказане рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить рішення від 20.06.14р. та постанову від 29.07.14р. скасувати, у позові відмовити. В обґрунтування касаційної скарги заявник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст.ст. ч. 4 ст. 182, ч. 4 ст. 334, ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 6 ст. 3, ч. 1 і 2 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", ст.ст. 42, 43, 22, 33, 43 ГПК України.

Згідно розпорядження заступника Секретаря четвертої судової палати від 08.12.14р. № 05-05/1875 розгляд касаційної скарги здійснюється колегією суддів у складі: головуючий суддя - Малетич М.М., судді Мамонтова О.М., Кривда Д.С.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Пунктом першим наказу Міністерства інфраструктури України № 163 від 19.03.13р. реорганізовано державні підприємства морського транспорту, у т.ч. ДП "Іллічівський морський торговельний порт", шляхом виділу стратегічних об'єктів портової інфраструктури, іншого майна, прав та обов'язків стосовно них відповідно до розподільчих балансів, та утворено внаслідок виділу ДП "Адміністрація морських портів України".

На виконання зазначеного наказу, ДП "Іллічівський морський торговельний порт" передало, а ДП "Адміністрація морських портів України" - прийняло майно, майнові права та зобов'язання, у т.ч. причал № 28, про що свідчить підписаний сторонами акт приймання-передачі майні, майнових прав та зобов'язань № 482/19 від 13.06.13р. (а. с. 92-94 т. 1).

Згідно п. 4.2 статуту ДП "Адміністрація морських портів України", майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається закріпленим за ним майном відповідно до вимог, передбачених законодавством України, нормативно-правовими актами уповноваженого органу управління та статутом

30.09.13р. між ДП "Адміністрація морських портів України" (Власник) та ДП "Іллічівський морський торговельний порт" (Сервітуарій) укладено договір майнового сервітуту (користування гідротехнічними спорудами) № 657-0/118-П-ІЛФ-13, за умовами якого власник надав сервітуарію право обмеженого користування належними власнику гідротехнічними спорудами (нерухомим майном), розташованими в акваторії Іллічівського морського порту, а саме: причал № 28, довжиною 268,85 м, архівний номер паспорту 84723. Право користування обмежено виконанням навантажувально-розвантажувальних робіт силами і засобами сервітуарія. Строк дії договору встановлений з 21.08.13р. до 31.12.13р.

Згідно п. 2.2, розрахована за формулою, визначеною п. 2.1, плата за сервітут на причал № 28 за період дії договору складає 528351,26 грн (з ПДВ).

Відповідно п. 2.3, оплата сервітуту здійснюється сервітуарієм щомісячно, до 30 числа місяця, наступного за звітним, на підставі рахунку власника. Сума щомісячного платежу розраховується виходячи з кількості днів у звітному місяці.

Сервітуарій зобов'язався, зокрема, своєчасно та на умовах договору вносити плату за сервітут за весь час фактичного користування причалом (п. 3.2).

Позивачем направлено відповідачу рахунки на загальну суму 528351,27 грн: № Пр/4 458 від 30.09.13р. на суму 162875,21 грн - за вересень 2013 року, № Пр/9 366 від 31.10.13р. на суму 123149,54 грн - за жовтень 2013 року, № Пр/9 387 від 30.11.13р. на суму 119176,98 грн - за листопад 2013 року, № Пр/12 862 від 31.12.13р. на суму 123 149,54 грн - за грудень 2013 року, які останній не сплатив.

14.03.14р. ДП "Адміністрація морських портів України" звернулося з позовом до ДП "Іллічівський морський торговельний порт" про стягнення 528351,27 грн заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.06.14р. у справі № 916/938/14, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.14р., позов задоволено повністю.

Пунктом п'ятим ч. 1 ст. 15 Закону України "Про морські порти України" визначено, що Адміністрація морських портів України утворюється з метою утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об'єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту.

У процесі своєї діяльності адміністрація морських портів України укладає договори щодо модернізації, реконструкції та будівництва об'єктів портової інфраструктури, інші договори, що відповідають цілям її утворення, у тому числі господарські договори з питань забезпечення своєї діяльності (частина друга наведеної норми).

Відповідно ч. 3 ст. 18 Закону України "Про морські порти України", власники та/або користувачі технологічно пов'язаних об'єктів портової інфраструктури зобов'язані укладати між собою договори, що визначають взаємні права і обов'язки щодо організації та забезпечення безперервності технологічного процесу надання відповідних послуг у морському порту і встановлюють єдиний порядок експлуатації відповідної інфраструктури морського порту.

Згідно ч. 1 ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Особа, яка користується сервітутом, зобов'язана вносити плату за користування майном, якщо інше не встановлено договором, законом, заповітом або рішенням суду (ч. 3 ст. 403 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, між сторонами був укладений договір майнового сервітуту від 30.09.13р., яким позивач передав відповідачу право обмеженого користування причалом № 28; відповідач користувався причалом під час дії договору, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками актом від 30.09.13р. про користування гідротехнічними спорудами - причалом № 28 з 21.08.13р. по 30.09.13р. (а.с. 13, т. 1), наявними в матеріалах справи змінно-добовим оперативним планом роботи морського порту Іллічівськ на жовтень, листопад та грудень 2013 року, таймшитами щодо здійснення портом навантажувально-розвантажувальних робіт та відповідачем не заперечується.

Суди дійшли вірного висновку, що договір від 30.09.13р. не можна вважати нікчемним, оскільки законом передбачена реєстрація права користування, а не договору майнового сервітуту. Доводи заявника касаційної скарги щодо зареєстрованого за відповідачем права господарського відання у період з 21.08. по 31.12.13р. правильно відхилені судами, оскільки укладений сторонами договір не був визнаний недійсним, а тому обгрунтовано задовольнили позовні вимоги, заявлені на підставі цього договору.

Враховуючи вищевикладене, колегія вважає, що оскаржені судові акти прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підлягають залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ДП "Іллічівський морський торговельний порт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.06.14р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.14р. у справі № 916/938/14 залишити без змін.

Головуючий суддя М.М. Малетич

Судді: О.М. Мамонтова

Д.С. Кривда